K.K.G - Кам'яне серце

Скрав попело, вертала стіна за стіною, цела за цеглою, я буду в фортеці, ховаючись за нею.
Я став жорстким, холодным, цей світ зробив мене таким, честным, твердим, і сердцем камняным.
Моя слез, мое драмы, малыш, драми лише бетон между нами
Я став жорстким, холодным, непробивным, незламным
Теперь смотрю на свет, открытый фильтр, анализую каждый крок, каждый сантиметр
Не ждем на диване, верю в обещанки, все слова это пил, порожні забаганки
Вони кажуть, де твой вогонь, де твоя пристрасть
Я мовчу, бо мій вогонь давно вже згас
Залишилось тільки вуглі під ногами
Що не річ, а лишь нагадують про драми І що всередині вмерло, замовчало
Щоб більше ніколи, бо наче не стало
Стіна за стіною, цела за цеглою,
Я сам тепер вертеться, я сам собі броняю.
Я став шорстким, холодным,
Цей світ зробив мене таким,
Черстим, твердим, І серцем камьяном немає,
Если снимает драмы, лыше бы тон.
Хлибоко петон на мельоду.
Еще живет тот, кто верил в свободу.
Может, он ждет на дотик или промень.
Чтобы сбить этот камень, этот вечный полон.
Но риск слишком велик.
Чтобы снова открыть и впасть без лики.
Я стал жорстким, голодным.