FIINKA - А ти поклав своє кохання на вівтар

Осінь за листопадила,
У душі задущило.
Я кохання не зрадила,
Я його загубила.

Те, що серцем ти вимріяв,
Не змогла зберігати.
Журавлиному вирію
Віддала на крилята.

А ти поклав своє кохання на вівтар
І його благословив небесний цар.
А я любов твою розбила, мов кришталь,
І за тим мені, що сталося не жаль.

А ти поклав своє кохання на вівтар
І його благословив небесний цар.
А я любов твою розбила, мов кришталь,
І за тим мені, що сталося не жаль.

Були ночі вінчальними,
Птаха щастя кружляла.
Та з гіркими печалями
Нас журба повінчала.

Не всевишнього волею,
А моїм небажанням.
Не зустрілися з долею,
Розминулись з коханням.

А ти поклав своє кохання на вівтар
І його благословив небесний цар.
А я любов твою розбила, мов кришталь,
І за тим мені, що сталося не жаль.

А ти поклав своє кохання на вівтар
І його благословив небесний цар.
А я любов твою розбила, мов кришталь,
І за тим мені, що сталося не жаль.