VOYTYA - ХТО ТИ

Руки замерзають
В холодній тишині.
І нас вже не чекають —
Ні завтра, ні тоді.
Куди ми завернули,
Що тепер і нас нема.
Покинули всі звуки
І слова, які казав.
Я в твоїх очах втрачаю
Вже, напевно, пару років —
Свої кращі дні.
Я тримаю твої руки,
Поки серце на морозі, —
Щоб не знала ти біди.
Я мовчав про свої рани,
Як повільно помираю
Від цієї самоти.
Я так вірю, що тепер уже назовсім
Я забув, хто ти.
А як не забувати
Той твій голос там, де я?
І в себе не питати:
Ну чому, чому це я?
Так просто хтів побути
Поруч з нею, а не сам,
Уявляти лиш майбутнє,
А не бути сам на сам.
Я в твоїх очах втрачаю
Вже, напевно, пару років —
Свої кращі дні.
Я тримаю твої руки,
Поки серце на морозі, —
Щоб не знала ти біди.
Я мовчав про свої рани,
Як повільно помираю
Від цієї самоти.
Я так вірю, що тепер уже назовсім
Я забув, хто ти.
Я в твоїх очах втрачаю
Вже, напевно, пару років —
Свої кращі дні.
Я тримаю твої руки,
Поки серце на морозі, —
Щоб не знала ти біди.
Я мовчав про свої рани,
Як повільно помираю
Від цієї самоти.
Я так вірю, що тепер уже назовсім
Я забув, хто ти.